5/5 - (2 votes)

У нас так багато страхів, великих та малих. Існує безліч речей, які нас лякають або хвилюють і викликають занепокоєння.

Наприклад, якщо ми бажаємо щось мати, ми зосереджуємось на спробах цього досягнути. Але коли ми бажаємо отримати щось або когось, робимо все необхідне (принаймні так нам здається), щоб цим заволодіти, завжди є цей неспокій, страх того, що, можливо, ми цього не отримаємо.

І навіть якщо ми отримуємо те, чого так хотіли, ми занепокоєні тим, що можемо втратити цю річ або цю людину.

Врешті, коли ми втрачаємо цю особу або річ, яку ми так відчайдушно хотіли, яка нам так потрібна, ми переживаємо ще один тип тривоги, страх і занепокоєння, які виникають із втрати та жалю.

Це дуже неприємна реалія, але оскільки ми живемо з цим постійно, ми не усвідомлюємо той факт, що ми ніколи не перебуваємо у спокої, і саме ця боязкість значною мірою сприяє нашому стану неспокою.

Від древніх мудреців ми дізналися, що коренем усіх наших страхів є страх смерті. Страх смерті є настільки непереборним, що як тільки людина потрапляє в ситуацію, коли вона могла раптово втратити своє життя, або навіть просто опиняється близько біля мертвого тіла, ця людина стає дуже занепокоєною.

Але чому ми боїмося смерті? Чому ми так налякані? Тому що ми прагнемо постійності. Ми марно сподіваємося, чіпляємося за цю надію, що все буде стабільно. Смерть демонструє, що наші стосунки, наш «дім», наше майно, все це є непостійним.

Основою нашого прагнення до постійного є наша духовна природа. Зрештою, ми є вічними духовними істотами. Смерть суперечить основним принципам нашої вічної духовної природи. Цей біль, якого ми зазнаємо від смерті, або будь-яка інша страшна ситуація, все це має на меті дати нам зрозуміти, що потрібно шукати вихід, шукати вирішення як уникнути цих страждань.

Коренем страху я неправильне уявлення про себе, тобто ототожнення себе з своїм тілом. Це не знання, це невігластво; і невігластво спричиняє біль. Відповідно до того, наскільки ми покриті невіглаством і діємо в невігластві, ми відчуваємо біль. Чим більше невігластва, тим більше болю. Знання означає свобода від болю. Справжнє знання приносить духовне блаженство, велику духовну радість.

Коли людина залишається врівноваженою як у щасті, так і в горі, і є вільною від прив’язаностей, страху та гніву, таку людину можна вважати тверезою. Її розум знаходиться в дуже спокійному, стійкому та стабільному стані.

«Той, хто зберігає спокій навіть серед троякого роду страждань, хто не шаленіє від щастя, хто вільний від прив’язаності, страху та гніву, того називають мудрецем із врівноваженим розумом.»

Бхагавад-Гіта 2.56

Набуваючи духовного знання, ми можемо існувати в цьому стані безстрашшя. Це знання руйнує всю пітьму невігластва, в той же спосіб, як світло розсіює темряву. Процес духовного розвитку полягає в слуханні цього знання від істинного духовного вчителя а також із шастр, і потім застосовування його у власному житті. Господь пояснює, що існують різні типи знання. І знання в гуні благочестя (саттва гуна) приносить просвітлення.

«О сину Прітги, розуміння того, що варто робити а чого не варто, чого треба боятись, а чого не треба, що звільнює, а що, навпаки, сковує, – таке розуміння належить до гуни благочестя.»

Бхагавад-Гіта 18.30

Духовне знання вчить людину, що варто робити, а чого не варто. На початку, утримання від того, що не варто робити, може бути трохи важким. Але, як тільки людина починає обережно ступати духовним шляхом, відбувається внутрішнє перетворення. З`являється духовне розуміння, людина пробуджується і смакує чудовий і радісний духовний аромат.

У Бхагавад Гіті сказано:

Той, хто йде таким шляхом, не знає втрат; навіть невеликий поступ на цьому шляху захистить людину від страху перед найстрахітливішою небезпекою.

Бхагавад-Гіта 2.40

Коли людина культивує це розуміння, занурюючись у медитацію на трансцендентні звуки мантр, чи тихо в індивідуальній практиці (джапа медитація), чи через кіртан, це призводить до поступового усвідомлення справжнього духовного знання. Навіть найменший розвиток духовного розуміння може звільнити людину від найнебезпечніших типів страху, навіть у розпалі найбільшого лиха.


Про автора

Ачар'я дас

Ачар’я дас – учитель йоги та медитації, авторитет якого визнаний у багатьох країнах світу. Вже понад 40 років він представляє вчення філософії йоги, зокрема Бхакті-йоги. Його лекції та практичні заняття з медитації дали змогу багатьом людям з різних куточків світу познайомитись з древнім вченням Ведичної філософії, відкрити істинний сенс життя людини та стати на шлях духовного розвитку.