Однією з проблем, коли ми намагаємось це з’ясувати, є те, що ми занадто загрузли в нашій голові (в наших думках), і наш життєвий досвід разом із впливом культури нашої країни та нашої родини втягує нас у багато речей, які насправді є не такими вже й важливими. Іноді ми можемо навіть бути пригніченими через якісь дрібниці, тому що це те, чим захаращена наш голова, це те, що бентежить нас.

Тому, коли у вас виникає запитання про те, яка ціль мого існування, яка ціль людського життя, це серйозне запитання. Це має величезне значення. ..

Я дивився документальний фільм про людей, які провели довгий час на Міжнародній Космічній Станції, і всі ці люди отримали дуже подібний досвід, який для них став майже релігійним. Ось ви тут, на хитро вигаданій людьми речі, яка мчить у космосі. Це займає 90 хвилин – облетіти навколо Землі. І рухаючись на такій швидкості, дивлячись у вікно, і, особливо коли вони виходять з корабля і зависають у повітрі, вони навіть не відчувають, що вони рухаються, хоча перебувають на шаленій швидкості. І вони бачать нашу планету як маленьке крихітне тіло в безмежному океані темряви. Їх дуже сильно вражає космос, тобто простір між планетами є величезним, це темрява і це дуже незвичайно.

І тут, наодинці, він дивиться на нашу величезну планету, яка виглядає доволі маленькою в масштабах космосу. У хороший день можна побачити країни, але не можна побачити кордонів. Увечері можна побачити світла великих міст, і вплив людей на цю планету. І починає виникати ця концепція, це відчуття людства як біологічного виду, який має велике розмаїття типів тіл, які у свою чергу можуть мати расові, етнічні відмінності, різні форми та розміри, можуть бути різного віку.

Спостерігаючи це все у той час, коли мчиш через космос, пролітаючи над містами з населенням понад 10 або навіть 15 чи 20 мільйонів, після повернення на Землю, космонавти зазвичай починають по – справжньому дуже сильно цінувати своє життя і той час, що у них є, зв`язки, які у них є. І всі, хто повернувся з космосу, розуміють, що більшість людей дуже сильно зациклені на дрібницях, на речах, які не мають значення. Так, ніби це і є наше життя.

Для того, щоб отримати правильне глибоке і ґрунтовне розуміння свого духовного існування і цілі життя, нам потрібно отримати подібний досвід. Коли ви можете відсторонитись від хаосу, шуму, емоцій, неспокійного розуму, усіх хвилювань і всього, що відбувається навколо, щоб просто у вас виникло це запитання – для чого все це? Або ще важливіше – чи є в цьому якась ціль?

Існує багато людей, які хотіли б переконати вас у тому, що насправді ви не існуєте, що все це просто хімічні або електричні реакції в вашому мозку і все це просто відбувається у вашому розумі. І що після смерті все просто зігниє і повернеться назад до матерії. І все, що ви зробили, все, чого досягнули – це і було ваше життя.

З духовної точки зору все зовсім по-іншому. Життя не починається і не закінчується з народженням чи смертю тіла. Насправді тіло ніколи не є по-справжньому живим, в повному розумінні. Ми є іншим типом енергії, який відрізняється від цієї матеріальної енергії. Ми є духовною енергією, і однією з характерних рис нашого існування є те, що ми є проявом того, що називається життя. Щось може бути живим, тільки якщо в ньому є духовна іскра, духовна частинка. І як що духовна частинка є в тілі, тіло виявляє ознаки життя.

З такої точки зору, час між народженням і смертю нашого тіла не є нашим життям, це просто момент у часі. Ми є духовною істотою, яка, власне, і приносить життя в це тіло, тому що під час нашої присутності, під час нашого існування всередині цього тіла це тіло виявляє ознаки життя. Ми є тим, хто приносить життя. Цей час, який ми проводимо в цьому тілі між народженням і смертю, це не життя. Це те, як ви провели певний проміжок часу, але це було тимчасово. Зі смертю цього тіла воно розпадеться, і вся наша діяльність теж розпадеться. Усе це не є вічним, але ми є вічними. Дух і матерія – абсолютно різні речі.

Але ми не на космічній станції, як космонавти, яким вдалось туди потрапити, побачити все, про що ми говорили раніше, і отримати цей вражаючий досвід. Коли вони повертаються на Землю, вони вже повністю змінились від побаченого. Вони не можуть повернутись до того, як вони жили раніше, бачити речі такими, як раніше. Багато що з того, на чому вони зосереджувались раніше, вже не здається таким важливим, і зараз є набагато цінніші речі, над якими варто замислитись.

Духовним еквівалентом такої ситуації може бути стан, в якому особа справді відчуває пробудження своєї справжньої духовної сутності. Усе живе є рівним. Усе, що має ознаки життя, має в собі таку ж саму духовну іскру, духовну істоту всередині. Але ті живі істоти, які знаходяться не в людських тілах, їхнє духовне сяйво настільки покрите, що це іноді важко розпізнати. Я маю на увазі, що важко побачити особистість у бджолі. Колись я був бджолярем. Але якщо ви гарно піклуєтесь про бджіл, ви можете побачити дивовижні речі, помітити, що бджоли справді бувають різні.

Якщо спостерігати за живими істотами у вищих формах життя, що знаходяться в тілах, які мають так би мовити більше «вікно для душі», ви можете помітити існування індивідуальних особистостей.

Людська форма життя є дуже надзвичайною, тому що, порівняно з іншими формами життя, в ній набагато легше розгледіти духовну особистість, яка живе в цьому тілі. Тому це набагато легше усвідомити.

Те, що робить людське життя таким особливим, – це незвичайна можливість виміряти глибину, духовну глибину, можливість зайнятись пошуком нашої справжньої духовної сутності. І це унікальна здатність, яку можна реалізувати тільки в людській формі життя. Ми маємо шанс зрозуміти ким ми є. Ми можемо виявити нашу справжню духовну сутність. Ми можемо відновити зв`язок із найвищою істиною, з Верховною Душею. Ми можемо пробудити свою сильну природню схильність любити, любити і бути тим кого люблять. Це і є справжня ціль людського життя. Усе інше – не так важливо.

Я не знаю, чи хтось з вас колись читав Бгагавад Гіту. Там є історія про одного дуже харизматичного і могутнього царевича, який славився свою мужністю і відвагою, а також майстерністю в бою. І йому потрібно було вступити в битву, щоб побороти несправедливість і полегшити тягар страждань людей в тій частині світу. Але в якийсь момент він почав сумніватись, почав думати, що, можливо, цього не варто робити, насильство – це ж завжди погано. І тоді відбулась ця дивовижна розмова, з якої він зрозумів, що в житті ми маємо обов’язки, і повинні їх виконувати, задля духовного довершення. (spiritual end)

У такий спосіб ми можемо жити в цьому світі і не створювати жодних кармічних реакцій. Але вища ціль нашого життя – це розкрити свою справжню духовну сутність і жити відповідно до цієї реальності.

Запитання з залу: «Чи кажете ви, що любов – це ВСЕ?»

Відповідь: Так, але існує матеріальний досвід, так звана любов, яка дуже забарвлена своїми власними інтересами. І не зважаючи на те, як добре йдуть справи, такі стосунки ніколи не ідеальні, ніколи повністю не наповнюють людину і це не триває вічно. Це лише тьмяне відображення іншої дивовижної духовної реальності, того, що ми палко бажаємо понад усе – любові, стану, коли ти любиш і ти той, кого люблять. І справжнє духовне пробудження означає прийти до цього, отримати цей досвід духовної любові. Для людини, яка має цей досвід, не існує нічого, що більше наповнює, більше приваблює її серце і розум. Так, любов – це ВСЕ. Але ми тут не говоримо про матеріальну версію любові, ми говоримо про трансцендентний духовний досвід.

Дякую за увагу, Харібол.

Про автора

Ачар'я дас

Ачар’я дас – шанований вчитель ведичної та йогічної філософії, медитації, кіртани та практик трансцендентальної науки про бхакті-йогу. Він навчав вдячних слухачів йогічної мудрості більше 40 років.

www.Acharyadas.com

Facebook – acharyadas108

www.meditationnewzealand.co.nz

Science of Identity Foundation

Loading Likes...