Іноді люди вважають, що якщо вони одружаться, це обов’язково вирішить проблему самотності. Недавно я був на весіллі у своїх друзів. Як правило, у всіх на весіллі піднесений настрій. Усім здається, що молодих людей, які одружуються, чекає щасливе життя. Але, насправді, я пам’ятаю, як мама молодого, який одружувався вчора, виходила заміж. Тоді всім теж здавалось, що її чекає чудове життя, здавалось, що в неї ідеальний чоловік. Друзі вітали її і говорили їй приблизно ті ж самі речі, які вчора говорили на весіллі її сина.

Але минуло зовсім небагато часу після весілля його матері, як вона з розбитим серцем занурилась у глибоку безодню самотності.

Досить дивовижним є те, що ви можете опинитись у центрі шумного та насиченого подіями життя, навколо вас може стільки всього відбуватись. У вас може бути сім`я та багато друзів. І, незважаючи на все це, ви можете почувати себе цілком самотніми.

Зазвичай людям не подобається відчуття самотності. І тому ми намагаємось заповнити своє життя різноманітною діяльністю, шумом та метушнею. Намагаємось влаштувати життя так, щоб навколо нас постійно були феєрверки. Усе це ми робимо для того, щоб наша увага була повністю поглинута зовнішніми речами. Тому що знаємо, що якщо вимкнути світло, якщо навколо нас цього всього не буде, ми теж дуже легко можемо потрапити в стан, у якому відчуємо себе глибоко самотніми.

Щось, що завжди асоціюється зі станом самотності – це відчуття ізольованості.

Іноді стається так, що один із подружжя залишає тіло. Друга людина від цього може сильно страждати. Протягом певного періоду часу деякі речі, наприклад, звуки або певні запахи можуть раптово нагадувати ту людину, з якою у неї був зв’язок. Від цього люди іноді занурюються в глибокий смуток і самотність. І всі ми через це проходимо в різні періоди свого життя.

Чому ми так боїмося самотності? Чому це відчуття таке неприємне?

Це пов’язано з нашою духовною природою, з дуже глибокою духовною істиною, з нашим природнім бажанням любити і бути тим, кого люблять. І це бажання є духовним, не матеріальним. Воно не виникає з нашого тіла або нашого розуму. Це бажання сильно пов’язане з вічною природою душі.

Ми відчуваємо біль як форму захисту. Наприклад, якщо ми торкнулися пальцем вогню, ми відчуваємо біль і забираємо руку від вогню. Якби ми не відчули болю, ми б отримали серйозний опік. Подібним чином, наше відчуття самотності спонукає нас шукати щось, що могло б заповнити цю порожнечу. І це не може бути щось тимчасове. Цю порожнечу не заповнити тимчасовими відносинами з іншою особою.

Я не кажу, що не потрібно мати відносин з іншими. Але не сподівайтесь, що все буде ідеально, що це вирішить нашу проблему з відчуттям самотності. Проблему, коли ми не відчуваємо близькості, любові, зв’язку.

За своєю природою ми є духовні. Але наше життя в цьому тілі і в цьому світі не є вічним. Це все тимчасові, скороминучі речі. І якщо ми шукаємо вирішення вічних питань в тимчасових речах, це не спрацює.

У давні часи існували великі Йоги, які могли відокремитись від суспільства (в наш час так робити я не рекомендую) і пройти через цей справді інтенсивний процес пошуку, щоб зрозуміти, ким вони є насправді. Вийти на платформу справжньої духовної реалізації. І частиною цього процесу було відновити зв’язок зі справжнім Володарем нашого серця. На древній мові Санскрит це називається Параматма, тобто Верховна Душа, яка скеровує нас зсередини нашого серця.

Веди розповідають про ці вічні взаємовідносини або зв’язок, який ми маємо з цією Божественною Особою як про те місце, в якому ми можемо відчути повну довершеність в нашому бажанні любити і бути тим, кого люблять. І ці довершені йоги могли жити на самоті, окремо від інших людей, і вони не тільки не відчували самотність, вони були повністю поглинуті в дивовижні і сильні духовні відносини з Володарем їхнього серця.

Якщо ми відчуваємо біль або занепокоєння через це почуття самотності , ми не повинні намагатись просто заглушити їх, так ніби ми замели пилюку під килим і робимо вигляд, ніби у нас все чисто і гаразд. Ви можете спробувати так зробити, ви можете стати таким дуже зайнятим, вести насичене подіями життя, в якому так багато всього відбувається, щоб мати можливість не звертати увагу на те, що вам справді так потрібно. Але настане час, коли ця зайнятість, справи, зосередженість на тій чи іншій особі у вашому житті, усе це закінчиться.

І коли таке трапляється, ми знову зіштовхуємось з цією реальністю, з цією діркою в нашому серці. Вирішення є одне – не ховати, не заглушувати цю потребу шумом, метушнею, бурною діяльністю, тимчасовими переживаннями. Тобто, ви можете цим займатись, у цьому немає нічого поганого. Але не використовуйте це як маску, не думайте, що в такий спосіб ви можете вирішити проблему самотності. А це проблема . Якщо не живемо в гармонії з нашою справжньою духовною природою, ми будемо відчувати труднощі в нашому житті. Ми будемо відчувати біль. Ми будемо відчувати різні форми страждань.

Якщо ми живемо таким життям, коли ми знаходимось в гармонії з Найвищою Духовною Істиною, коли ми відновили зв’язок з Верховною Особою, тоді все інше перестає бути важливим. Ви стаєте незворушним, вас нічого сильно не турбує.

Це – найвища духовна істина. Істина, яка описана в Ведах, істина, яку пропагували великі святі Духовні Вчителі, які могли належати навіть до багатьох різних релігій. Ця інформація зараз не дуже поширена, цим зараз люди не дуже цікавляться.

Але не намагайтесь приховати самотність, краще намагатись знайти справжні ліки від самотності. Шукати те, що розставить усе на свої місця. Те, що допоможе відновити найбільш довершену і прекрасну гармонію, відновити баланс у нашому житті.

Одним із найкращих способів, як можна досягнути цього пробудження, як можна усвідомити цю істину і отримати цей глибокий духовний досвід – це регулярно займатись процесом медитації, коли ми занурюємо наше тіло, наш розум і самого себе в ці трансцендентні звуки. І це очищує нас від цього бруду, пилюки і безладу, які покривають наше серце. І завдяки цьому процесу медитації ми можемо знову відчути цю справжню духовну любов.

Loading Likes...