5/5 - (1 vote)

Ми всі прагнемо любові, бо розуміємо, без любові життя не може бути щасливим. Останнім часом все більше людей говорять про любов до себе. Розповсюджується багато інформації про любов до себе. Проводяться тренінги особистісного зростання, присвячені розвитку любові до себе.Невже любов до себе дійсно настільки важлива та рідко зустрічається? Невже нам необхідно докладати зусиль для того, щоб розвинути любов до себе?Давайте поміркуємо про любов до себе. І для початку нам необхідно пригадати, що ж таке любов. Що спадає вам на думку? Любов – це відносини між особистостями, людьми. Відносини, наповнені турботою, теплом. Вони дарують радість. Коли ми говоримо про любов, то ми говоримо про піклування, нам хочеться зробити приємне тому, кого ми любимо, уберегти його від якихось труднощів, зробити життя коханої людини щасливою. І такі відносини наповнюють нас щастям. Якщо любов справжня, то ми щасливі, коли наша кохана людина радіє і приймає наше піклування, нашу турботу.Та, на жаль, в сучасному світі все частіше зустрічається не справжня любов, а її викривлене відображення. Ми бажаємо, щоб піклувались про нас. Нам здається, що коли ми в центрі уваги, про нас турбуються, для нас все роблять, то ми стаємо щасливішими. Тому, ми не прагнемо піклуватися про когось, а намагаємося змусити інших піклуватись про нас. І який результат? Подивіться навколо…

Скільки по-справжньому щасливих людей ви бачите? І нам здається, що це парадокс: ми намагаємось змусити інших задовільняти нас і стаємо дедалі нещасними. Саме тому виникає думка: «Я нещасливий тому, що не люблю себе». Отже мені потрібно себе полюбити. Але що ж означає полюбити себе?За аналогією з поняттям любові, це означає, що мені не потрібно турбуватись про когось іншого, а необхідно піклуватися тільки про себе. Приносити задоволення тільки собі. Чи зробить це мене щасливим? Просто уявіть собі світ, де кожен думає тільки про себе і дбає тільки про себе. Світ, в якому кожному немає діла до інших, на першому місці “я”. Це світ егоцентричних людей з високим рівнем егоїзму. Чи будемо ми щасливими в такому світі? Очевидно, ні.

Знання йоги говорять про те, що такого поняття, як любов до себе, просто не існує. Це не природньо. В любові завжди є не одна особистість, бо любов проявляється у відносинах між особистостями. Тільки така любов може сповнити нас щастям. Вивчаючи Ведичне знання ми дізнаємось, що справжня любов йде з Верховного Джерела любові – Верховної Особистості. Коли ми далеко від нашого Творця, то ми далекі від справжньої любові. Тому, наша любов завжди буде егоїстичною. Щоб відчути щастя любові нам треба наблизитись до Джерела любові. Так само, як для того, щоб напитись, ми йдемо до джерельця, за справжньою любов’ю ми звертаємось до Того, хто любить завжди і безумовно.

Саме про це говорив Ісус Христос: нам необхідно полюбити нашого Творця і тоді ми зможемо по-справжньому полюбити інших. Нема й мови про любов до себе.Це наш життєвий вибір, чи будемо ми розвивати любов до себе, становитись більш егоцентричними та завжди відчувати внутрішню пустоту, або почнемо свій духовний шлях до справжньої любові ❤️