Веди – найдревніші священні писання. Слово “веда” на санскриті означає “знання”. Веди були записані 5000 років тому, а до того передавались усно від учителя до учня. Така передача знання називається парампара. Мова, на якій передавалися Веди – санскрит. Це первовічна мова, на якій вони були записані.
Те, що записано в Ведах – не чиясь особиста думка. Це знання, що виходить з Абсолютного джерела. Веди містять у собі істину, вони вільні від помилок. Джерело ведичного знання – Сам Верховний Господь. Він – особистість, причина всіх причин, джерело всього знання. Ведичне знання вічне, як вічний Сам Господь.

Зараз ми живемо в матеріальному світі, для якого період проявленого існування змінюється періодом непроявленого і навпаки. Перша жива істота, що була створена в цьому всесвіті в поточному періоді його проявленого існування, – Господь Брахма. Він першим отримав ведичне знання від Верховного Господа через серце, а потім передав це знання своєму синові Нараді. Нарада передав його Шрілі В’ясадеві. П’ять тисяч років тому Шріла В’ясадева записав це знання. Цей запис є первинним записом ведичного знання. Воно було розділене на чотири частини: Риг-веда, Яджур-веда, Сама-веда та Атхарва-веда. Згодом було записано багато доповнень і пояснень, коментарів, складені такі розділи ведичного знання, як Упанішади та Пурани.

Ведичне знання істинне. Ціль його присутності в цьому світі – дати нам можливість отримати його. У нас є безліч питань, проблем – що робити, куди ми прямуємо та ін., багато загадок.

У Біблії сказано: “…і пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними”. Проблема у відсутності істини.

Веди – це знання, а знання – це світло. Коли в нас немає знання, ми знаходимось у пітьмі. Наш досвід у цьому світі можна порівняти з ситуацією, коли вимикають світло, – усе стає дуже складним. Прості речі – пересуватися, знаходити предмети – важко робити у пітьмі. Стає зрозумілим, як важливо знати істину.

У матеріальному світі багато істин. Вони відносні та залежать від багатьох умов. Якщо умови виконуються, це істина. Абсолютна істина належить до іншої категорії. Абсолютна істина – завжди істина. Деякі люди вважають, що не існує абсолютної істини. У відповідь на це можна сказати, що дане твердження – також не абсолютна істина. У запереченні абсолютної істини міститься суперечність, а в її твердженні – ні.

Деякі люди пов’язують Веди з певною релігією. На цій планеті Веди з’явилися в Індії. Тому люди говорять, що це індійські писання. Але насправді вони призначені для всього людства. Це універсальна істина – вона для всіх.

Основою ведичного розуміння є наука про душу. Веди говорять, що питання розуміння того, хто ми – одне з найважливіших питання. А точніше, найважливіше. Та на жаль, ми майже ніколи не задаємо собі це питання. Тому що впевнені, ніби знаємо відповідь. На питання “Хто я?” ми відповідаємо: “Я чоловік”, “Я жінка”, “Мені стільки років”, “Я українець”, “товстий”, “худий”, “Я батько” чи “мати”, “адвокат”, “медсестра” та ін. Насправді це всього лиш сукупність деяких ярликів, що відносяться до нашого матеріального тіла. Однак Веди вчать, що ми самі належимо до іншої, духовної енергії. За своєю суттю ми – дух, а не матерія. Кожен з нас – індивідуальна духовна іскра, душа, і наше існування в якості духовної індивідуальності – вічне. Зараз ми знаходимося в матеріальному тілі, яке може бути певної статі, раси, національності та віку. Та ми не це тіло. Ми – вічна духовна душа, іскра Бога, Верховної Душі, від якої ми походимо.

Це й є абсолютна істина. А відносна істина – це “Я в українському (польському, американському) тілі. А що ще абсолютна істина? “Скоро я залишу це тіло. Та я не можу припинити своє існування. Я повинен кудись вирушити”. Куди? Наприклад, зараз я в українському жіночому тілі і думаю: “Я українська жінка”. У наступному житті я буду в чоловічому німецькому тілі й буду думати: “Я німецький чоловік”. Але це неправда. Це частина ілюзії. Я – та ж сама особа, якою була завжди. Та я можу переходити з одного тіла в інше. Це називається “реінкарнація”. Це ведична істина. Наше життя не має ані початку, ані кінця. Але ми не дивимося з цієї точки зору. Ми розглядаємо часовий проміжок і називаємо його своїм життям (наприклад: “Він прожив довге життя, 80 років”). Та насправді це лише крихітна частина нашого життя. Якщо ми зрозуміємо це, то будемо думати не про те, що робити у цьому конкретному житті, а в житті взагалі. Люди будують плани – вчитися, одружуватися –  на це життя, але ніхто не думає про те, що буде після смерті, про велике майбутнє. Вони кажуть: “Ой, давай не будем думати про це”.

Іноді виникає питання: “Це релігія?”.

Веди – це не релігія, це істина. Істина і для християн, і для буддистів, і для індуїстів. Вона не змінюється в залежності від того, вірите ви у це чи ні.

Коли людина дізнається, що вона душа, вона хоче знати, як їй діяти відповідно до цього розуміння: “Я душа”. Ми знаємо чим займається людина, що роблять батьки або дружина, які обов’язки лікаря. А що робить душа?

У души є її вічний обов’язок. На санскриті він називається санатана-дхарма. У залежності від нашого положення у матеріальному світі в нас є певні обов’язки. Веди не говорять про те, що їх треба зневажати. Та ми маємо знати в чому є наш вічний обов’язок.

Ми – крихітні часточки духовної енергії. Наше вічне призначення – служити Духовному цілому. У матеріальному світі кожен хоче бути володарем, тим, хто панує. Ніхто не хоче бути слугою. Це вважається чимось низьким та небажаним.

Але ми не можемо поміняти своє вічне становище крихітних підвласних духовних часточок. Тому не дивлячись на це, що ми не хочемо це визнавати і думаємо: “Я володар”, ми все одно слуги. Наприклад, чоловік служить дружині, дружина чоловіку, діти вчителю, вчитель дітям і т.д. У січні, коли дуже холодно, ми все одно о п’ятій рану йдемо вигулювати свою собаку. А якщо у чоловіка немає ані дружини, ані собаки, він служить своїм почуттям та розуму (розум – це теж не ми, це ще одне матеріальне тіло, але не грубе, а тонке), наприклад, ходить у кіно, спілкується з жінкою, насолоджується їжею. Він кориться наказам свого розуму та почуттів.

Так ми опиняємося у павутинні карми, коли наша діяльність породжує наслідки. Щоби випробувати їх, ми отримуємо нове тіло, народжуємося знову і все починається спочатку.

Деякі люди думають, що це чудово, що світ – чудове місце. Але бути у матеріальному світі небажано. Будь-яка неупереджена людина це розуміє. Цей світ наповнений нещасними людьми. Чому? Тому що вони не знають науку про душу. Що робити, щоби бути щасливим? Ми, душі, походимо з духовного світу, де Верховний Господь – найголовніший. Всі інші душі служать Йому з любов’ю. У духовному світі панує любов.

Любов дає нам найбільше щастя. Природній стан душі – коли вона любить та люблять її. Але ми не знаходимо досконалих любовних стосунків у матріальному світі, тому що тут немає досконалої особи.

У духовному світі намає місця для “я перший, я головний”. І задача Вед – пробудити нас від ілюзії та повернути у правильний стан свідомості. Для цього в них є вся необхідна інформація – як влаштований цей світ, хто такий Бог, який Він, який духовний світ, як нам влаштовувати своє життя, що слід робити, а чого робити не слід. І це знання доступне. Щоби його отримати, варто лише захотіти.

За матеріалами balakhilya.ru

Loading Likes...