Хто ми насправді?
Більшість людей вважають себе своїм тілом, тобто набором хімічних елементів. І ототожнюють себе з такими ознаками тіла, як стать, расова приналежність, національність, вік, релігія, професія. Але чи справді це так?
Нове тіло через кожні 5 років. Наукові факти.
Розглянемо таку ситуацію: ми існуємо зараз, ми існували й п’ять років тому. Але вченими доведено, що тіла, яке було у нас п’ять років тому, сьогодні вже не існує. Атоми і молекули, з яких воно складається, постійно замінюються новими. В нашому нинішньому тілі немає жодного атому, який був там п’ять років тому. Можливо, ви думаєте, що воно все ще існує, тільки трохи змінилось. Але це не так – те тіло яке ви мали п’ять років тому, більше немає. Тієї сукупності атомів, яка виглядала як плоть, більше не існує. Але ми продовжуємо існувати.
Недавні досліди, проведені в Окріджському центрі атомних досліджень, показали, що 98% атомів людського тіла оновлюються кожного місяця. Шкіра оновлюється кожен місяць, печінка – кожні шість тижнів. І навіть ваші кістки сьогодні вже не ті, що були рік тому. Спеціалісти в цій галузі дійшли висновку, що повне стовідсоткове оновлення атомів тіла відбувається максимум за п’ять років.
Дехто вважає, що особа – це мозок, або його певна частина. Але речовина, з якої складається кожна частина мозку, оновлюється кожні три дні.
Дехто вважає, що особа – це мозок, або його певна частина. Але речовина, з якої складається кожна частина мозку, оновлюється кожні три дні. Та маса речовини, яка знаходиться сьогодні у нашому черепі, це вже не той мозок, який був у нашій черепній коробці тиждень тому. Протягом життя макромолекулярний склад нервових клітин мозку оновлюється близько десяти тисяч разів.
Ці наукові факти спонукають нас задати наступне запитання: як можемо ми, особи, продовжувати існувати, якщо тіла (яке ми вважали собою) більше не існує? Чому ми не перестали існувати, як нам вдалося продовжити існування?
Тіло, яке ми бачимо на фото п’ятирічної давнини, вже давно розділилося на складові частини й змішалося з землею, водою, вогнем і повітрям, а його компоненти увійшли до складу інших тіл – комах, рослин, птахів, тварин, людей…
А ми й надалі залишаємося собою. Якби ми були тими молекулами й атомами, з яких складалося наше тіло, то наше «я» повинно було б розділитися між багатьма новими тілами, в які потрапили ці атоми та молекули. І ті елементи, з яких складається наше нинішнє тіло, також не «нові». Вони використовувалися раніше. Наше тіло, яке ми помилково вважаємо собою, тобто речовина, з якої воно складається, вже була частиною різних сукупностей атомів та молекул, які називалися різними іменами.
Ми, тобто наше «я» – це те, що залишається постійним у морі всіх цих змін в тілі. Спочатку ми маємо тіло дитини, потім – тіло підлітка, згодом – тіло дорослої людини і т.д. Ми завжди були присутніми в ньому, під час усіх цих змін. І залишаємося незмінними, змінюється лише наша зовняшня оболонки. Ця наша незмінна сутність – душа. Душа залишається постійною іскоркою життя в безперервному процесі змін.
Тіло як одяг
Наше тіло – це одяг, який ми, душі, носимо. Це механізм, яким ми користуємось, автомобіль, яким керуємо. Це те, чим душа володіє.
Наше тіло – це одяг, який ми, душі, носимо. Це механізм, яким ми користуємось, автомобіль, яким керуємо. Це те, чим душа володіє.
Розвиток медичних технологій зробив можливим заміну багатьох частин тіла, переливання крові. Тепер можна змінити стать або колір шкіри. Але, що б людина не робила зі своїм тілом, душа всередині залишається тією ж.
За час свого існування тіло зазнає змін, як і будь-який одяг – зношується, іноді погано працює, а часом зовсім виходить з ладу. Але не дивлячись на ці втрати, ми, тобто наше справжнє «я», душа, завжди залишаємося постійним фактором. Я, душа, яка користується цим тілом.
З усього цього можна зробити лише один висновок – ми не є нашим фізичним, матеріальним тілом. Ми не є ні цим тілом, ні його частиною.
Але тут може виникнути інша думка: «Я – це всі думки, бажання, емоції, почуття, страхи, комплекси. Весь цей внутрішній світ – ось, хто я». Але і тут на нас чекає несподіване відкриття. Наші емоції, бажання, настрій постійно змінюються. Все, що ми звикли називати розумом, знаходиться у рухомому стані. Час від часу ми намагаємося керувати своїм розумом та його проявами. Та якщо ми і є розум, то тоді як ми можемо спостерігати за ним та керувати його діяльністю?
Отже, єдиний логічний висновок, який ми можемо зробити – ми не є розумом. І знов повертаємося до висновку, що наша справжня сутність – душа.
Тіло старіє, душа всередині залишається незмінною
Оскільки притаманне відчуття одного й того ж віку. Тобто, коли тіло людини старіє, душа всередині залишається тією ж, що й раніше, багато років тому. У неї зберігаються бажання поводитися як в молодості, і це природно. Але тіло вже не в змозі виконувати ці бажання, бо воно починає руйнуватися. З віком такі суперечності стають більш різкими та викликають більше страждань.
Це знову призводить нас до висновку, що ми не є тілом. Адже, якби ми були ним, то сприймали б вікові зміни, як належне. Але, як душа, ми завжди відчуваємо свою внутрішню юність і тому відчуваємо розбіжність – я юнак в старому тілі, яке вже не в змозі задовольняти мої бажання. У багатьох це викликає депресію, причиною якої є ототожнення себе з тілом.
Тому ми не повинні ототожнювати себе з цим тілом. Чоловік чи жінка, білий чи темношкірий, молодий чи старий – все це ярлики. І, оскільки ми не є цим тілом, ми не є і цими ярликами. Ми всі – духовні особи, душі.
Втім це не означає, що, живучи в цьому тілі, ми не повинні взагалі зважати на його ознаки. Воно має певну цінність, і пов’язані з ним ярлики – теж. Але нам необхідно розвіяти своє ілюзорне ототожнення з тілом та розумом і усвідомити себе, як вічну душу.
2 коментарі
Дякую дуже)) Ви мені прям відкрили бачення!! Чекаю нових статей))
Спасибо вам!
У меня умерла бабушка недавно. И чтоб как то успокоить свой ум, мне нужна была информация что сейчас с ней происходит. Ваши статьи помогают мыслить шире.